Загальна інформація
Авторитаризм – форма політичного режиму, за якого політична влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою та ін.) за мінімальній участі народу. Тоталітаризм та авторитаризм істотно відрізняються між собою. Так, тоталітаризм – це диктатура держави, авторитаризм – диктатура особистості або групи.
Геноцид – широкомасштабне, систематичне і підтримуване державою винищення великої кількості населення впродовж тривалого часу, засноване на етнічній, расовій або релігійній ідентифікації.
Етноцид – політика, спрямована на свідоме знищення етнічних спільнот шляхом руйнації основних ознак етносу (етнічної території, мови, культури, історичної пам’яті та самосвідомості).
Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього – резолюція №260 Генеральної Асамблеї ООН, прийнята 9 грудня 1948 р. Вона встановила правове визначення геноциду, запропоноване юристом Рафаелем Лемкіним, та визнала злочини, за які передбачене покарання згідно з Конвенцією.
Ксенофобія означає ірраціональну боязнь, а часом – справжню ненависть до незнайомих людей чи іноземців, які розмовляють незрозумілою для ксенофоба мовою. У деяких випадках таку фобію намагаються зробити частиною світогляду, тоді ймовірна конфронтація за принципом національного, релігійного або соціального розподілу людей.
Рафаель Лемкін (1900−1959) – польський юрист єврейського походження, автор терміну «геноцид» та Конвенції ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього». Класичними прикладами для нього були геноцид вірмен (1915−1923), Голодомор в Україні (1932−1933), Голокост (1939−1945).
Тоталітаризм – форма політичного режиму, якій властивий всеосяжний контроль держави над усіма сферами суспільного життя. Його визначають панування тієї політичної сили, яка монополізувала владу і завдяки цьому перетворила сповідувань ідеологію на офіційну, нейтралізація будь-якої опозиції, масовий терор, пропаганда, завдання боротьби з реальними/вигаданими ворогами.
Шовінізм − це ідеологія, яка пропагує національну перевагу однієї нації над іншими і обґрунтовує «право» на дискримінацію та пригнічення інших націй. Шовінізм є прерогативою панівної нації і проявляється в презирстві до всіх інших народів, у прагненні придушення, асиміляції пригноблених народів.
Геноцид вірмен (1915 −1923)
Ахмед Джемаль-паша (1872 −1922) – турецький військовий та політичний діяч, повноважний військовий і цивільний адміністратор Сирії (1915-1917), один з організаторів геноциду вірмен. У 1919 р. був заочно засуджений військовим трибуналом у Константинополі до смертної кари. Вбитий в рамках операції «Немезіс» у 1922 р.
Бехаеддін Шакір (1874 −1922) – турецький державний діяч, засновник і керівник Спеціальної організації (Тешкілят-і Махсуса, підрозділ збройних сил Османської імперії, що відповідав за контррозвідку), один з організаторів геноцида вірмен. Був вбитий у 1922 р. в рамках операції «Немезіс».
Генрі Моргентау (1856 −1946) – американський дипломат, посол США у Туреччині (1913 −1916). Засуджував геноцид вірмен та етнічну чистку проти греків як «кампанію расового знищення». Офіційно проінформував владу США про діяльність Османської Порти та попросив її втрутитися. Моргентау був одним із засновників суспільного Фонду допомоги вірменам Османської імперії (пізніше – Комітет допомоги Близького Сходу). Автор книги «Трагедія вірменського народу. Історія посла Моргентау».
«Дашнакцутюн» / Вірменська Революційна Федерація – одна з найстаріших вірменських партій соціалістичного спрямування, створена у 1890 р. У 1918-1922 рр. організувала та здійснила операцію «Немезіс».
Енвер-паша / Ісмаїл Енвер (1881 −1922) – турецький військовий і політичний діяч, військовий міністр, ідеолог та практик пантюркізму, командир басмацького загону у Середній Азії, один з організаторів геноциду вірмен. Загинув у бою з частинами Червоної Армії на території бухарського емірату у 1922 р.
Мехмед Талаат-паша (1874 −1921) – турецький державний діяч, один із головних організаторів масових депортацій та геноциду вірмен у 1915 р. Був вбитий членом організації «Дашнакцутюн» в рамках операції «Немезіс» у 1921 р.
Молодотурки – політичний рух в Османській Туреччині, який намагався створити конституційний державний устрій. Найбільш відомим було т.зв. «радикальне» крило цього руху, лідерами якого були Енвер-паша, Талаат-паша та Джемаль-паша, які у 1914 р. сконцентрували у своїх руках владу в Туреччині. Вони використовували жорстокий терор всередині країни – так, з 1915 по 1923 рр. було винищено близька 1,5 млн. вірмен, від 350 тис. до 500 тис. малоазійських греків, близька 300 тис. ассирійців та ін. народів.
Операція «Немезіс» − організована у 1920 −1922 рр. акція партії «Дашнакцутюн» з убивства лідерів Османської імперії, причетних до геноциду вірмен. Свою назву акція отримала від імені грецької богині помсти Немезиди. У ході цієї операції були вбиті впливові державні діячі, прямо чи опосередковано повʼязані з геноцидом вірмен.
Пантюркізм – культурний та політичний рух кінця XIX – початку XX ст., поширений у державах, населених тюркськими народами. За основу покладено ідею про необхідність політичної консолідації на базі етнічної, культурної й мовної спільності.
Согомон Тейлерян (1896−1960) – жертва геноциду вірмен, член партії «Дашнакцутюн». В рамках «Операції Немезіс», 15 березня 1921 р. він застрелив одного з організаторів геноциду, Талаат-пашу. За висновками суду, Тейлеряна було визнано фактично виправдано та звільнено.
Українсько-польська війна / Волинська трагедія (1943−1944)
Армія Крайова (АК) – одна з бойових підпільних організацій Польського Опору, діяла у 1942−1945 рр. Підпорядковувалися польському еміграційному урядові у Лондоні. Головне завдання – опір нацистам та підготовка польського повстання (операція «Гроза»). Це повстання вибухнуло у 1944 р. (Варшавське повстання) та було придушене гітлерівцями. У 1943−1944 рр. загони АК приймали участь в українсько-польській війні. Після Другої світової війни збройні загони АК були ліквідовані силовими структурами Тимчасового Уряду Польщі та СРСР.
Волинь − історична область на північному заході сучасної України. Охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, а також частину Житомирської, Тернопільської та Хмельницької областей. У 1939 р. була приєднана до УРСР. Під час німецької окупації 1941 −1944 рр. була частиною генерального комісаріату «Волинь-Поділля».
ОУН / Організація українських націоналістів – український громадсько-політичний рух, створений у 1929 р. з метою встановлення та розвитку Української соборної самостійної держави. В якості ідеологічного підґрунтя була прийнята ідея інтегрального націоналізму Дмитра Донцова. Розкололася у 1940 р. на 2 крила: помірковане (ОУН-м, лідер Андрій Мельник) та радикальне (ОУН-б, лідер Степан Бандера). Провідники ОУН намагалися використати радянсько-німецьку війну для встановлення незалежної української держави. У 1941 р. у Львові було проголошено Акт відновлення Української держави. Проте вже у грудні 1941 р. багатьох українських діячів було заарештовано, багатьох з них – знищено. Після війни ОУН продовжувала свою діяльність як на території радянської України, де зустрічала спротив радянських органів влади, так і в еміграції.
УПА / Українська повстанська армія – збройні загони для захисту місцевого населення від окупантів. Засновані в жовтні 1942 р. Першим командиром був полковник Д. Клячківський (псевдоним – Клим Савур), у кінці 1943 р. загони УПА очолив генерал Роман Шухевич. Чисельність УПА на межі 1943 −1944 рр. складала близька 40 тис. бійців. Загони УПА діяли до 1953 р., проте окремі групи спротиву діяли впродовж 1950 −1960-х рр.
Депортація народів Криму (1944)
Абдуль Тейфук (1915 −1945) – офіцер, кримський татарин за походженням, Герой Радянського Союзу. Батальон, яким командував Тейфук у 1943 р. форсував та захватив плацдарм в районі Верхньодніпровська. Загинув у 1945 р., похований у Львові.
Абдураїм Решидов (1912 −1984) – льотчик, кримський татарин за походженням, Герой Радянського Союзу. На його рахунку 18 збитих ворожих літаків.
Амет-хан Султан (1920 −1971) – льотчик, кримський татарин за походженням, двічі Герой Радянського Союзу. На його рахунку 19 збитих ворожих літаків.
Депортація − примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця проживання або з держави окремих осіб чи народів. У 1944 р. депортації зазнали різні народи, які проживали в Криму: кримські татари, греки, болгари.
Чалбаш Емір-Усеїн (1918 −2005) – льотчик, заступник командувача авіа дивізії, Герой Радянського Союзу. На його рахунку 17 збитих ворожих літаків.
Геноцид у Камбоджі (1975−1979)
Йєнг Сарі / Кім Чанг (1925−2013) – один з лідерів режиму «червоних кхмерів» та організатор геноциду, заступник прем‘єр-міністра й міністр іноземних справ «Демократичної Кампучії», один з головних організаторів геноциду. Заарештований та засуджений «за геноцид та злочини проти людяності» (2009). Помер у 2013 р. перед винесенням вердикту.
Йєнг Тіріт (народ. у 1932 р.) – один з лідерів режиму «червоних кхмерів», міністр зі соціального захисту (1975−1979), дружина Ієнга Сарі. Заарештована у 2007 р. Остаточного вироку досі не винесено.
Кампучія, або Демократична Кампучія – назва Камбоджі з 1975 (де-юре − з квітня 1976 р.) по 1979 р., яка була дана режимом «червоних кхмерів» під час їхнього правління.
Кхієу Сампхан (народ. у 1931 р.) – один з лідерів режиму «червоних кхмерів» («брат номер п‘ять») та організатор геноциду, голова Президіуму Демократичної Кампучії у 1976-1979 рр. Після повалення режиму, тимчасово очолив «уряд у вигнанні». У 2014 р. засуджений спеціальним судом до довічного ув‘язнення.
Кхмери − етнос, що становить основне населення Камбоджі. Розмовляє кхмерською (камбоджійською) мовою мон-кхмерської гілки австроазійської сім‘ї. Загальна кількість – 16 млн. осіб.
Нуон Чеа / Лонг Бунруот (народ. 1926 р.) – один з лідерів режиму «червоних кхмерів» («брат номер два») та організатор геноциду, протягом 1 місяця 1976 р. був премʼєр-міністром Кампучії замість Пол Пота. Після повалення режиму втік до Таїланду, у 1998 р. він здався владі. Був затриманий за обвинуваченням у геноциді, у 2014 р. засуджений на довічне ув‘язнення.
Пол Пот / Салот Сар (1925−1998) – один з лідерів режиму «червоних кхмерів» («брат номер один») та організатор геноциду, премʼєр-міністр Кампучії (1976−1979), Генеральний секретар Комуністичної партії Кампучії. У ході кампучійсько-вʼєтнамського конфлікту (1975−1989), політичний режим Пол Пота було повалено, а сам він втік з країни.
«Поля смерті» − місця знищення та поховання великої кількості людей у Камбоджі часів правління режиму «червоних кхмерів» (1975−1979 рр.).
Саронг – традиційний чоловічий та жіночий одяг у народів Південно-Східної Азії. Являє собою великий відріз тканини, який обертають навколо тіла і підв’язують.
Сон Сен (1930−1997) – один з лідерів режиму «червоних кхмерів» та організатор геноциду, міністр оборони Демократичної Кампучії. Контролював діяльність тюрми S-21 та приймав участь у впровадженні тортур. Після повалення режиму втік до Тайланду. У 1997 р., в результаті внутрішньопартійної боротьби, за наказом Пол Пота, Сон Сена було вбито.
Та Мок (1926−2006) – один з лідерів режиму «червоних кхмерів» («брат номер чотири») та організатор геноциду. За свою жорстокість отримав прізвисько «М‘ясник». Помер у в‘язниці в очікуванні судового процесу у 2006 р.
«Червоні кхмери» − комуністичний режим 1975 −1979 рр. у Камбоджі, ідеологія якого була запозичена у маоїзмі. Основні ідеї: «вчення про соціальну революцію» в селянському суспільстві, заборона грошей, писемності, вживання іноземної мови. Внаслідок цього режиму, країна фактично перетворилася на трудові сільськогосподарські комуни з 18 −20 годинним робочим днем. В значній мірі режим спирався на дітей 12 −15 років.
S-21 (школа Туоль Свай Прей) – «Тюрма безпеки», де за часів правління режиму «червоних кхмерів» перебували в‘язні (близька 20 000 чол.). До вʼязнів застосовували різноманітні тортури, у результаті люди гинули сотнями, і, навіть, тисячами. З 1980 р. на території колишньої школи розташований Музей геноциду «Туол Сленг».
Геноцид у Руанді (1994)
«10 заповідей хуту» − маніфест, що містив заклики до розпалювання ворожнечі між тутсі й хуту. Був опублікований в грудні 1990 р. в газеті «Кангура» та вплинув на подальше загострення ситуації в Руанді. Сутність маніфесту полягала у заборонах будь-яких контактів хуту з тутсі; той хуту, хто не дотримувався цих правил, оголошувався ворогом та зрадником.
«Дон Боско» – школа технічних службовців у столиці Руанди Кігалі, де у квітні 1994 р. під час масових вбивств загинуло близько 2000 місцевих мешканців із народності тутсі.
Жувеналь Габʼярімана (1937 −1994) – руандійський політик, президент Руанди (1978−1994), хуту за походженням. Загинув у 1994 р.: його літак був збитий невідомими. Смерть Габʼярімани стала приводом для початку геноциду народу тутсі у Руанді.
Імпузамугамбі – збройне ополчення хуту під час геноциду у Руанді. Навчалися Президентською гвардією Ж. Габʼярімани та військовослужбовцями збройних сил Руанди. Після приходу до влади Руандійського патріотичного фронту (РПФ), загони Імпузамугамбі відступили на територію Заїру. Лідери ополчення були засуджені Міжнародним трибуналом по Руанді у 2003 р.
Інтерахамве – збройне 30-тисячне ополчення хуту під час геноциду у Руанді. Після приходу до влади Руандійського патріотичного фронту (РПФ) загони Інтерахамве відступили на територію Заїру (сучасне Конго), де сформували різні угрупування. Одним з організаторів ополчення був колишній полковник руандійської армії Теонесте Багосора, засуджений до довічного ув’язнення Міжнародним трибуналом по Руанді у 2008 р.
Пол Кагаме (народ. у 1957 р.) − політичний діяч, засновник Руандійського патріотичного фронту, що у 1994 р. зупинив геноцид у Руанді, президент Руанди (з 2000 р.), виходець з народності тутсі.
Суди Гачача – руандійські народні суди проти осіб, звинувачених в організації геноциду 1994 р. Спочатку такі суди були інструментом у вирішенні незначних суперечок серед сільського населення. У 1994 р. вони були відновлені у новій якості задля прискорення вирішення позовів про геноцид. За офіційними оцінками, через гачача-трибунали пройшло близько 1,8 млн. справ. Біля 65% обвинувачених були засуджені.
Теонесте Богасора (народ. у 1941 р.) – колишній полковник руандійської армії, звинувачений Міжнародним трибуналом по Руанді до довічного ув’язнення за розв’язування геноциду 1994 р.
Тутсі – етнічна спільнота, друга за чисельністю народність у Руанді. Основне заняття тутсі – тваринництво. З XV ст. відомий конфлікт з хуту, які підпорядковувалися тутсі до 1962 р. Внаслідок геноциду у 1994 р. на території Руанди, загинуло близька 800,000 тис. представників племені тутсі.
Хуту – етнічна спільнота, основне населення Руанди й Бурунді. Історично основним заняттям хуту було землеробство. У XV ст. хуту були підкорені тутсі, панування яких продовжувалось до 1962 р., поки регіон не було поділено на Руанду і Бурунді. Хуту отримали владу, що у 1994 р. призвело до геноциду тутсі (1994).